Пасіка, як бізнес: чому “кобила” часто не везе?

Останнім часом усе більше підприємців розглядають бджільництво, як сферу вкладення капіталу з метою отримання прибутку. Хай там як, необхідний мінімальний стартовий бюджет не такий вже великий, як для інших галузей. На відміну від початківців-любителів, що стартують з малого, обережно, та попервах не дуже розраховують на прибуток, для бізнесменів – усе інакше. Вони мають більш-менш чітко уявляти, коли та як їхні початкові вкладення «відіб’ються» та почнуть приносити прибуток.

Низький старт

Як правило, на практиці мова йде про старт, починаючи десь з сотні сімей. Менше – несерйозно. Перший розрахунок та міркування бізнесмена приблизно наступні.

– Куме, скільки у середньому дає одна сім’я?

– Ну, не менше фляги – умовно 60 кг.

– О, так це з сотні сімей можна накачати (60х100) 6 тон меду, а на базарі кіло – по 70 грн. це ж заробіток більше 400 тис.грн.

Ну, де ще стільки можна заробити?

Так, потім наш герой зрозуміє, що продати 6 тон у роздріб майже нереально, і помножить запланований врожай на оптову ціну у 35 грн./кг. І отримає виручку у 210 тис. грн., що в принципі теж непогано. Після цього, скоріш за все, буде грубо прорахована витратна (інвестиційна) частина. 100 пакетів = 100 тис. грн. плюс 100 вуликів = 50 тис. грн. У підсумку великих витрат (читай, інвестицій) – на 150 тис. грн. Ми зараз свідомо не враховуємо витрати на рамки, вощину, інвентар, кочівлі. Вони є порівняно невеликими. Але навіть з їх урахуванням, перший рік не «сулить» нашому умовному бізнесмену збитків. Виглядає так, що є усі шанси, як мінімум, вийти в «нуль», відбивши початкові вкладення. А вже з другого року почати заробляти по-крупному. Отже, «на папері» сценарій вимальовується достатньо обнадійливий!

Можлива реальність

Що ж може трапитися в реальності? Ну, припустимо, що обрати конструкцію вулика та замовити їх, чи зробити, наш початківець   зможе   самостійно.   Хоча  вже на цьому простому етапі можливі прорахунки. Але усе ж є достатньо інформації, хоча б на «YouTube». Справжні перші проблеми можуть початися вже при купівлі бджіл. Є неабиякі ризики, що новачку можуть «втюхати» якийсь непотріб, ще й, чого доброго, з болячками. У такому випадку розраховувати на стрімкий розвиток пакетів неможливо. Ще можливі казуси. Бджоли у пакетах почали масово проводити “тиху зміну” маток. Або заледве освоївши гніздовий корпус, пакети можуть масово “звалитися” у ройку. Навіть якщо цього не сталося, і наш бізнесмен нарешті вивіз пасіку у нормальній силі на сонях, з яким пов`язані основні сподівання, потирати руки ще зарано. Нерідко буває так: бджоли снують, а на вагах майже «по нулях»… Причин може бути маса – сорт, що погано виділяє, несприятлива для виділення погода, велике скупчення пасік, що на всіх не вистачає кормової бази тощо… А може, бджоли не надто «медові» попалися. Ще чого доброго під потраву попасти не вистачало. Поки суд та діло, а взяток вже підходить до завершення. Добити бізнесмена-новачка можуть масові осінні зльоти від кліща та погана зимівля. Отже, є значні ризики у результаті залишитися і без грошей,  і без бджіл, і уся праця – коту під хвіст. Чи можна оминути ці ризики? Повністю– ніяк. Проте їх можна мінімізувати, якщо запросити на пасіку досвідченого, толкового пасічника-господарника.

Кадри вирішують

Але саме у цьому і є головний камінь спотикання! Річ у тім, що толкові пасічники хоча б з мінімальною підприємницькою жилкою, як правило, мають власні, хоча  й невеличкі, але успішні господарства. Правильно організована та диверсифікована (мед, пакети, матки) пасіка навіть у 50 сімей, може легко приносити господарю десь $1 тис. на місяць, тобто біля $12 тис. або більше 300 тис. грн. на рік. Чи погодиться господар такої пасіки кинути своє, аби піти працювати “на дядю”? Відповідь очевидна. У той же час, а чи зможе наш бджолиний підприємець дозволити собі платити пасічнику за наймом вище озвучені гроші? Так, отож… Наймати ж за 3-4 тис. грн. на місяць «бджоломора», що нездатен організувати власне господарство, та кожен рік сам купує пакети для відновлення пасіки, підприємцю теж не резон. Ось і маємо, порівняно невеликі стартові інвестиції, з одного боку, та велику залежність від людського фактору, з іншого боку. У бджільництві, дійсно – кадри вирішують усе! Ось вищезгадана умовна невелика пасіка приносить до $12 тис. на рік. Лишень уявіть, що з її господарем щось трапилось… Як думаєте, за скільки її реально продати? За пару-трійку річних заробітків, як продаються зазвичай інші налагоджені бізнеси (ресторани, кафе, перукарні тощо) тобто $25-35 тис.? Та хоч би пару тисяч виручити… Бо, як потенційні покупці взнають, що не стало пасічника, то будуть торгуватися до непристойності. У цьому і є специфіка бджолиного бізнесу! Успішно його може розвивати тільки пасічник від Бога, з великим досвідом, що сам пройшов усі сходинки, набив шишки, знає підводні камені… Тоді він в змозі принаймні спробувати розробити промислову технологію догляду за великою пасікою, максимально мінімізувавши вплив людського фактору. І вже під цю технологію, за необхідності, найняти «пересічних» пасічників, або навіть стажерів чи початківців з відповідним рівнем оплати праці. Отже, бджільництво – не та галузь, куди можна прийти «з вулиці» та швидко заробити. Бджільництво не любить різких рухів. Навпаки, поступове, обережне нарощування обертів (як під час відкачки меду на медогонці!) за рахунок інвестування раніше заробленого прибутку – саме те!

Інформація взята в журналі «Пасічний Журнал».
Випуск березня 2016. Автор невідомий. стор 40-41
Youtube канал Пасічного Журнал https://www.youtube.com/channel/UCXGGe…SgkihDSa9w
сайт http://apijournal.com/