Кругообіг воску у природі

Воск – это один из важнейших продуктов пчеловодства, как древнего, так и современного. Его специфика в том, что потребителями являются в основном сами пасечники. Доля внешних потребителей (косметология, промышленность, Свичкар) относительно незначительна. Причем, в отличие от пчеломаток, или пчелопакетов, которые одни пчеловоды продают другим, сам производитель воска, одновременно, является его потребителей, но в виде искусственной вощины. Вощина, по своей экономической сущности, – является расходным материалом, одной из важных составляющих расходной части бюджета пчело хозяйства. Глобально у пасечника есть три пути получить вощину: приобрести за наличные, добыть из собственного сырья воск и обменять его на вощину, и выработать вощину самостоятельно из собственного сырья. Это – если исходить из концепции только самообеспечение. Но теоретически возможен вариант, когда производство воска рассматривается в качестве одного из направлений хозяйства. В этой связи отметим в существование пасек, которые специализуются на разведении (матки, пакеты), производстве меда. А вот о пасеки, которые специализировались бы на производстве воска, то не слышно. Может, просто надо прислушаться, то так – присмотреться … На самом деле, большинство «медовых» пасек генерируют воска гораздо больше, чем требуют вощины. Исключением будут хозяйства, которые активно развивается, полностью новые и «пакетные» пасеки.

 

Національні особливості

Воскову продуктивність пасіки можна регулювати кількістю вощини, що підставляється на відновлення. Тут треба відзначити такі особливості національного бджільництва. В Україні бджолам дають дуже багато вощини в порівнянні з іншими країнами. Звичайно, точну статистику привести важко, але досить порівняти їх і наші відео на «YouTube». У них – буквально засилля «чорної» суші в гнізді, особливо коли показують сім’ї дуже родючих порід – Бакфаст або Італійки. У нас прийнято вважати, що чорна суш – то розсадник захворювань (особливо, розплоду). Крім того, начебто, з зменшених через залишки коконів, осередків виводяться неповноцінні бджоли. Тому, навіть темний (не чорний) сот в кадрі (фото або відео) у нас часто сприймається, як ознака прінебрежонності пасіки, з відповідними висновками щодо її господаря.

«ПЖ» не стверджує, що чорні стільники – це добре, і тим більше, не пропагує їх використання, але ми звертаємо увагу читачів на те, що в цьому питанні не все так однозначно. Бджоли хворіють і світлих стільниках … До того ж, в дупла дерев вощину диким бджолам ніхто не підставляв!

Так чи інакше, наші передові бджолярі орієнтуються на повне щорічне оновлення рамок расплодного гнізда. Отже, негласної нормою (орієнтиром) передовиків є відновлення 10 стандартних листів вощини на сім’ю. Це – якщо пасіка НЕ ​​розширюється. Спробуємо хоча б прикинути щорічну потребу України в вощині, виходячи з офіційного кількості сімей в 3 млн. І припускаючи, що середня норма це все ж – близько 5 листя на сім’ю. В результаті нескладних підрахунків, вийдемо на цифру 1250 тонн, або 250 тис. Пачок вощини! Це – потреба (попит). Тепер прикинемо пропозицію. Якщо припустити, що з вибракуваної стандартної рамки видобувається хоча б 100 грамів воску, то виходимо на 1500 тонн. Тобто тільки на сушняка маємо профіцит (надлишок) в 250 тонн! Але є ще одна потужна складова воскового пропозиції – це забрус. Практика свідчить про те, що вихід забрусного воску – коливається від 1 до 2% від кількості товарного меду в залежності від частки друкованого меду і технології розтину. Якщо офіційне виробництво меду в 70 тис. Тонн помножити на 1,5%, то отримаємо ще 1050 тонн пропозиції воску. А ще є воскові «мови», нуклеусні рамочки тощо. Таким чином, навіть з урахуванням зростання кількості бджолосімей (якого офіційна статистика не бачить), і початку експорту воску, передумов для його дефіциту в Україні, як кажуть, в упор не видно, оскільки Пасічник виробляють воску вдвічі більше, ніж споживають.

Експортна складова

Позитивний баланс воску створює передумови для його експорту. В останні роки Україна почала вивозити віск (див. «ПЖ» №4 за серпень 2016 стор.50). Принаймні, про це свідчить офіційна статистика Державної фіскальної служби (ДФС). Проблема в тому, що віск бджолиний не має окремого товарного коду, як скажімо, мед натуральний (код – 409). Віск враховується під кодом 1 521 «Воски рослинні, віск бджолиний, інших комах». Тобто, теоретично можливі спотворення за рахунок інших груп товарів. На практичній і ці ж бачимо, що в 2015 по експорту за цією статтею не було жодного руху – одні нулі! За підсумками 2015 експорт склав 118 тонн на суму майже $ 700 тис. До сусідніх країн – Польщі (левова частка), Чехії і Болгарії. За підсумками минулого 2016 обсяги офіційного експорту воску з України з зростали в рази – до 338 тонн. Географія країн-імпортерів істотно розширилася: крім Польщі, сусідня Угорщина, Сербія та «інші країни», на які припало 25% експорту. За січень-лютий поточного року вивезли 63 тонни, в т.ч. в Чехію і навіть Іспанії.

Під офіційною статистикою, середня «експортна» ціна вітчизняного воску не надто вражає – менше $ 6 за кіло, тобто десь 160 грн. Це при тому, що вітчизняні заготівельники беруть віск за ціною від 140 грн. / Кг.

«ПЖ» вдалося знайти одного з експортерів воску – столичну компанію «Мед-Трейд1», також торгує медом на експорт. Засновник компанії на ім’я Андрій по телефону підтвердив, що експорт воску дійсно є. За його словами, реальна ціна перевищує 6 євро за кг., Тобто виходить десь 180 грн. / Кг. З огляду на, всі підготовчі процедури рентабельність, м’яко кажучи, не зашкалює … Для відправки за кордон віск виливається в брикети (як злитки золота!), Вагою 15-25 кг. Мінімальна партія становить 5 тонн. Співрозмовник поскаржився на якість вітчизняного воску, зазначивши, однак, що в Європі ситуація ще гірше. Зрозуміло, що за кордон з України вивозиться кращий віск. За словами Андрія, йому відома лише одна конкуруюча фірма по експорту воску, знаходиться десь в Миколаєві. Відзначимо, що збільшення експорту з часом загрожує загострити проблему його фальсифікації.

Фальсифікація

Останнім часом збільшилася кількість виробників вощини. Володимир Руденко, керівник компанії «АВВ-100», що виробляє відповідне обладнання, оцінив кількість виробників вощини в 60 (офіційна статистика відсутня). Одночасно зросла кількість посередників, які займаються заготівлею воску. Їх також кілька десятків. В умовах відсутності належного контролю з боку держави, не дивно, що на тлі збільшення кількість гравців дуже гостро стала проблема якості воску і, власне, вощини. Причому, ця проблема є багатогранною, а тому складною.

В першу чергу, мова – про банальну фальсифікації воску на різних етапах, шляхом додавання до нього більш дешевих замінників типу парафіну, церезину, стеарину тощо. Це може зробити сам пасічник, додавши до своїх 10 кг. воску кіло замінників. Якщо «маститий» ізготовітнель, запідозрить підробку «на око» і не захоче прийняти, то завжди знайдеться новачок, чи то через незнання, чи то просто через лояльну політику, забере фальсифікат за нижчою ціною.

Ці посередники потім пропонують заготовлений віск «вощіннікам». Добре, якщо виробник вощини піклується про якість свого продукту (вощини) і контролює якість сировини як «на вході», так і в процесі виробництва, вибраковивая фальсифікат, беручи на себе відповідні збитки і. Але є виробники, які працюють за принципом: «який віск здали, з того і приготуємо». Або навіть самі свідомо розбавляють віск, щоб знизити собівартість …

Такий стан справ побічно підтверджується великим «розкидом» цін на віск і вощину в країні. Так, закупівельна ціна воску коливається від 140 до 160 грн. / Кг. З урахуванням різниці роздріб / група, це ще можна зрозуміти. Але коли ціна на вощину стартує з 145 грн. / Кг. – це вже дуже підозріло.

Пактіческіе наслідки

Якщо рівень фальсифікації в рамках пристойного – то на практиці, вона майже непомітна пасічнику. Максимум, бджоли відбудовують вощину не дуже охоче, іноді «гризуть». Але це також залежить від умов і стану сім’ї. Коли ж фальсифікація значна (частка домішок вище 5-10%), то така вощина «пливе» (жолобиться) вже на рамках. Особливо це помітно на високій рамці. Стільники з такою вощини нестійкі до підвищеної температури, часто обриваються особливо під час кочівель (транспортування). Причина в тому, що замінники воску, часто мають низьку температуру плавлення, ніж натуральний віск. Інший, набагато серйозніший, побічний ефект фальсифікату – загибель бджолиних личинок. Як наслідок, «дірявий» розплід в свіжо відбудованих стільниках. В Україні поки все обмежується першим наслідком, тоді як в Європі вже зіткнулися з екстремальної строкатістю (докладніше див. Стор. 46-47). Проблема в тому, що з стільника з фальсифікованою вощиною аж ніяк не отримати чистого воску, тому розділити віск і домішки неможливо! Є, порочне замкнене коло …

Друга проблема в тому, що віск є акумулятором різних речовин. Отже, в сотах з часом накопичуються залишки хімії, застосовується для лікування бджіл, з крему, піретроїди (акарициди) і навіть залишки антибіотиків, потім псують аналіз меду, виключаючи його експорт. Очищати віск від таких домішок промисловість поки не навчилася. Хоча в Ізраїлі один виробник хвалиться, що має таку технологію (див. Стор. 34-37).

Шляхи вирішення проблеми

Нагляд і контроль

Ввести жорсткий державний нагляд за виробниками вощини, які брали від Пасічників тільки великі партії воску після проведення аналізів (так, як виробники меду на експорт). Правда, цей шлях виглядає утопічно, принаймні поки.

Перехід на «пластик»

Теоретично замінити традиційну вощину можна на пластикову, або навіть цілу синтетичну рамку. Але така рамка має купу недоліків. Досить поширена в США, вона, однак, майже не прижилася в Європі. Нещодавно в Україні з’явився виробник пластикових рамок, поки тільки магазинних.

Без воскові технології

Назва говорить сама за себе. Використання рамок для відновлення стільніков без вощини. Можливо, підійде для невеликої (органічної) пасіки і абсолютно неприйнятна для більш-менш великої пасіки, тим більше – для промислової.

Виготовлення замість обміну.

Найбільш реальним вирішенням проблеми чистоти вощини виглядає варіант, коли пасічник замикає круговорот воску на своїй пасіці. Таким шляхом вже чимало пасік пішли в Європі, переважно ті, що спеціалізовані на виробництві органічної продукції. Хочеш зробити добре – зроби сам! Вони виливають вощину самостійно з власного воску. Використовуються досить примітивні «вафельниці», часто виготовляються вручну. Але продуктивність праці – дуже низька. Тому останнім часом поширення набула, так звана давальницька схема. Виробники вощини виготовляють її з воску, яку надає сам пасічник, в чистоті якого він упевнений. Наприклад, забрусного віск. Єдина проблема – існує мінімальна партія. У більшості виробників це 200 кг. (Є і менше). Тобто, треба або збирати чистий віск кілька років, або кооперуватися з колегами, яким довіряєш, як собі.

Видобуваємо, але без фанатизму!

Пару слів про види воскової сировини, що в розпорядженні пасічника і специфіку її переробки. Умовно сировину можна поділити на дві групи: які контактували з купленої вощиною (стільники), і екологічно чисту ( «мови» і забрус). Саме друга має максимальну цінність з двох причин. По-перше, це – 100% -ний натур-продукт, в якості якого можна бути впевненим. Для пасік медового напряму забрусного воску з головою вистачить на вощину.

По-друге, витрати на переробку мізерні! Досить просто переплавити. Ідеально, коли є пріспособа для пресування забруса типу «шнека». Не треба возитися зі складними воскотопками, воскопресами, центрефугамі, парогенераторами, перетворюючись з пасічника на переробника воскового сировини. На цьому “ледачому” пасічнику можна було б і зупинитися (див. Коментарі експертів), якби не одне «але». Вібранованние рамки для подальшої експлуатації все одно потрібно позбавити від сушняка. Хоча ідея одноразового використання рамок є досить привабливою, правда марнотратною! Дуже придалася б послуга переробників, які забирали відбраковані рамки, самі добували віск і повертали виварені рамки. Однак масового впровадження такої дуже корисною послуги заважають чимало «але», хоча поодинокі пропозиції вже є. Тому в підсумку бджолярі залишаються один на один з таким «проблемним» сировиною.

Перше питання, яке виникає, як звільнити рамки від сушняка, які можна було б перетопити в звичайній паровій воскотопке. Той, хто вирізав хоча б 100 рамок знає, що це задоволення ну дуже сумнівне. А якщо пасіка в 200 сімей, і треба вирізати тисячу рамок? Місія нездійсненна … Рішення лежить в разваривании рамок! Це дозволяє вбити двох зайців одночасно – максимально ефективно звільнити рамки і підготувати воскосировини до пресування. Ось вам і технологія, суть якої в тому, що рамки виварюються в великій посудині, а потім восково-мервяную «рідину» заливають в мішок і вичавлюють пресом. Звичайно, легко сказати, важче зробити. Але навіть поверхнева переробка таким чином, скажімо 1000 рамок дасть більше 100 кг. воску, а це 15 тис. грн.! Звичайно, треба відняти недешеву зараз електроенергію (або дрова), витрати праці, брудну тару, «м’яку» воду тощо. Але не пропадати ж добру!

Бджолярам, ​​які мають менше сімей (скажімо 50) і / або не мають в відповідного обладнання, взагалі доцільно відмовитися від переробки сушняка. Зате, акцент слід зробити на переробці максимально вільною від коконів сировини. Навіть, вирізаючи старі рамки бажано сортувати сушняк, виділяючи верхні смужки, де майже не виводився розплід. Проварене сировину з невеликим вмістом мерви (сотики з «засипних» мікронуклеусов) можна легко і без втрат процідити через примітивне сито у вигляді, наприклад, сітчастого дна вулика. З переробкою темних і чорних сот взагалі не варто зв’язуватися (в ідеалі таких краще не мати зовсім). Шматочок чорної стільники кинутий в ємність з нормальний сировиною, «зв’яже» воску більше, ніж здатний дати! Такі екземпляри краще – відразу до грубки. Іноді доцільно навіть з рамками!

Інформація взята в журналі «Пасічний Журнал».
Випуск №2 (8) Квітень – 2017.
Автор невідомий. стор 40-45
Youtube канал Пасічного Журнал https://www.youtube.com/channel/UCXGGe…SgkihDSa9w
сайт http://apijournal.com/

 

Поделиться: