ЯКИМИ МАЮТЬ БУТИ СІМ’Ї ДО ПОЧАТКУ МЕДОЗБОРУ

Сильні сім’ї збирають набагато більший взяток, ніж сім’ї слабкі. Дворазове зростання сили сім’ї викликає майже триразовий приріст меду, а чотириразове збільшення сім’ї спричиняє шестикратний приріст меду. Сильній сім’ї для досягнення максимальної кількості бджіл достатньо два місяці, тоді як слабкій потрібно більше трьох місяців. Бджоли із сильної родини потужніші фізіологічно, довше живуть, оскільки виховуються в кращих температурних умовах та отримують більше їжі. Бджоли із сильних сімей менше зношуються: на одну робітницю припадає менше личинок для виховання, менших витрат енергії потребує обігрів та вентиляція гнізда, а отже, менше витрачається меду та сил. Крім того, у сильній родині менший відсоток бджіл зайнятий доглядом за личинками та прибиранням вулика. Абсолютна кількість бджіл, зайнятих у сильній сім’ї медозбором, значно більша, ніж у сім’ї слабкої. Як правило, сильна сім’я приносить щодня стільки нектару, що вистачає на накопичення запасів.

Зайнятим бджолам не до роїння. Слабка сім’я за таких самих умов збирає в кілька разів менше взятку. При цьому більше меду витрачається на власні потреби і сім’я може швидко впасти в роєвий настрій. Ось чому утримання на пасіці лише сильних сімей — один із найважливіших антироєвих заходів. Крім того, у сильних сім’ях всі інші методи запобігання роїнню реалізуються ефективніше.

Але якщо на околицях пасіки дуже маленький медозбір, і для багатьох бджіл просто не вистачає взятку, зростання сили сім’ї не тягне за собою збільшення її медової продуктивності.

Складальниці змушені збільшувати радіус польотів, тим самим зменшуючи ефективність своєї роботи. Така сама ситуація може виникнути там, де розташовано дуже багато пасік.
Вихід:
1) задовольнятися менш продуктивними слабкими сім’ями
2) утримувати менше сімей, але сильніших.

Другий варіант краще, оскільки, окрім зменшення трудомісткості робіт на пасіці, гарантує зменшення споживання меду бджолами для своїх потреб. Якщо розвиток сімей не синхронізований з періодами медозборів, пасіка недоотримає меду, а після взятку залишаться бджоли, які вже не зможуть збирати нектар (бо його не буде). Причому на виховання цих бджіл сім’я витрачала мед та енергію в саму «гарячу» пору медозбору. У більшості випадків бджоляр повинен співвіднести розвиток сім’ї з очікуваним медозбором (з урахуванням його виду та рясності).

Сильною називається сім’я, яка налічує на початку медозбору близько сорока-п’ятдесяти тисяч (чотири-п’ять кілограмів) бджіл. Для досягнення такої сили протягом тридцяти днів до початку медозбору у сім’ї має прибувати по 1500 дорослих бджіл. Це означає, що відкладення необхідних для цього яєць має розпочатися на 21 день раніше (21+30=51). У нашому кліматі матки досягають такого темпу нескості не раніше 10 травня. Отже, сорок-п’ятдесят тисяч особин у сім’ї очікується до 25—30 червня. При використанні медозборів, що починаються після 15 червня, сім’ї можуть дійти необхідної сили самостійно, проте бджоляр повинен створити їм усі умови для повного розвитку. Якщо медозбір починається рано, наприклад, 5 червня, матка має відкладати по 1500 яєць щодня, починаючи з 15 квітня. Ще більш ранній медозбір буває з квітучих садів, кульбаби, ріпаку озимого — наприкінці квітня-травні. Інтенсивне розмноження повинне в цьому випадку початися вже на початку — у середині березня, тобто тоді, коли на багатьох пасіках ще не відбувся весняний обліт. У результаті моменту початку взятків сім’я немає ні достатньої сили, ні необхідної структури.

Дмитрієва Уляна
“Вибрані 600 практичних порад. Бджільництво”